Сучасні мами (і тати) – це генерація, що утворилася на стику двох крайнощів.  Світу Минулого, коли хліб коштував 20 копійок десятиліттями, а культура формувалась за «Залізною завісою» та Сучасності, коли щороку нам доводиться освоювати нові високотехнологічні гаджети, а всесвітня павутина робить доступним практично все.

І от ми, «сучасні мами», часто чуємо, що раніше не було мультиварок та пральних машин і що зараз догляд за родиною займає значно менше часу та зусиль. Таке порівняння відбувається в умовах, коли не враховується інформаційне наповнення тодішнього та теперішнього батьківського простору, кількість потенційних загроз, загальний темп життя. Ми, таким чином, порівнюємо тепле з м’яким, поспішаючи піддаватись впливу ззовні. Вплив цей не завжди згубний, але часто недоцільний.

Дедалі частіше таке знецінювання сучасної мами зі сторони її оточення призводить до підвищення рівня стресу після народження малюка. Вимоги «не втомлюватися», заперечення необхідності «допомоги з боку» за наявності підгузків та посудомийки пригнічують не лише фізично, але й морально.

Такі роздуми наштовхнули мене на ідею написати про явище, яке у народі прийнято називати «післяпологова депресія». По суті – це сукупність психофізіологічних проявів пов’язаних із народженням дитини. Не всі з них можна віднести до проявів клінічної депресії, проте ми говоритимемо про те, що вкладають у це поняття середньостатистичні мами.

В тій чи іншій мірі симптоми «післяпологової депресії» характерні для абсолютної більшості жінок, проте є ті, кого вони «засмоктують» і ті, хто «переживають» цей стан дещо швидше.

Мені, дивним (і виключно інтуїтивним) чином, вдалось досить оперативно емоційно відновитися після пологів.  Ні, я звісно як і будь яка «уважающая себя» породілля ридала від реклами, де песик чекає господаря, що вже не повернеться і мене також бомбили гормони при погляді на покинуту мамою дитину – проте ці стани були періодичними і позбутися їх допомагала звичайна ізоляція від мас-медіа. Враховуючи, що через місяць після народження доньки у країні почалась справжня війна – така свідома ізоляція була найкращим з можливих варіантів.

polina igrashka_n

Будемо вважати, що це було «по-перше»: намагайтеся не дивитися ТБ і не порпатися в інтернеті у пошуках «свіженького» стресу. Перейдіть на дієтичне інформаційне харчування: кулінарні передачі, всякі «Комаровські», можливо мультики чи «ненапряжні» серіали. Велике зло – це делітантські форуми де новоприбула мама намагається знайти відповіді на свої запитання про щеплення, грудне вигодовування і «ашотозаприщикиумалюка». А далі отримавши вичерпну інформацію про оте і ше попутно про шо не треба – ставить хибні діагнози своєму малюкові і заодно собі. А часто дістається навіть домашнім улюбленцям (ну бо ТАКСОПЛАЗМОЗ! КЛІЩІ! АЛЕРГІЯ!). Будьте егоїсткою. Це той період (нажаль недовгий 🙂 ), коли Ви дійсно пуп землі. Бо увесь контакт Вашого малюка зі світом проходить через ВАС. Він перебуває з мамою у конфлюенції (злитті) і не треба йому вже у перші місяці життя разом з мамою переживати усю «міравую скорбь». Звісно, негатив надходитиме, проте його буде менше, а це вже успіх.

По-друге – харчування. Мені доводилось спілкуватися з мамами, які прислухаючись до «бабусь» сідали на жорстку післяпологову дієту. Ну бо ГВ (Грудне Вигодовування). Я не неонатолог. Я взагалі не лікар, але тісно спілкуючись з медиками відповідного профілю можу сказати впевнено: немає потреби морити себе голодом і складати свій раціон з: чай з молоком, хліб з маслом, каша молочна, картопля відварена.

Після пологів у організмі жінки цілий гормональний шторм. Втома та постійна напруга посилюють стрес, що також супроводжується активізацією роботи гіпофізу та наднирників, які активно починають виробляти так звані гормони стресу. Всякі медичні штуки – це не цікаво. Але молода мама повинна знати – для синтезу гормонів затрачаються важливі вітаміни та мікроелементи, які ми отримуємо саме з їжі. Я не лякатиму нікого, що малюк недоотримає мікроелементів – це булшит. Він як раз отримає. А от мама залишиться «гола-боса». Позбавляючи себе необхідної кількості калію, вітаміну С ітд. ми виснажуємо і «заганяємо» свій організм, який натомість зводить з розуму і без того розгублених нас. Меню – без крайнощів, без екзотики і без фаст фуду.

По-третє: підготуйтеся. Я вже писала про обмеження інформаційного простору навколо себе. Це правило повинне діяти не лише одразу ПІСЛЯ, але й недовго ДО народження дитини. Тим не менше, потрібно акуратно і продумано підійти до питання інформаційної/психологічної підготовки до народження маленької людинки. Коли ти вагітна – здається, що пологи – то вже фініш. А коли пологи позаду – розумієш, що насправді то був тільки старт…

Колись я натрапила на дослідження, згідно з результатами якого післяпологова депресія більш типова для тих, хто уникнув «допологової». Якщо перед народженням первістка жінка жила ілюзіями з різдвяної реклами якогось печива – ідеальна родина, ідеальний дім, ідеальні діти – після пологів вона раптом розуміє, що в реальності відбувається справжнісінька жесть. Що діти можуть кричати годинами поспіль не втомлюючись і не пояснюють причини цього «наєзду» на бідолашну жінку в якій вони ще донедавна кватирували і, в принципі, не «возмущалися»… Що малявки ще не можуть пояснити чи їм холодно, чи вони, може, смертельно хворі і потрібно терміново викликати лікаря (а особисто мені лікарю хотілось дзвонити кожну другу ніч – в голові не вкладалося, що можна так заходитись в істериці через… хм… я досі не знаю точно через що)…  Діти не сплять ночами і не мають уявлення про значення слів «особистий простір». Їхня шкіра не досконала, а обрізання нігтів, чищення носика і купання – це практично форт буаяр. Жорстка реальність материнства «отрезвляє» навіть супер підготовлену маму, але вона, принаймні, не відчуватиме ТАКОГО шоку. І саме цей шок затьмарює більшість гарних моментів материнства. Коли стільки всього не так як ти собі це уявляв, то те, що саме так (а насправді навіть краще) інколи зникає з поля зору…

Тому – готуйтесь, читайте, шукайте відповіді на свої запитання у надійних джерелах.

По-четверте: розкажу вам анекдот…

Захотіла ворона з дикими гусями полетіти в теплі краї. Гуси її довго відмовляли:
— Нащо це тобі, в тебе крила короткі — не долетиш.
— Я сильна жінка, я долечу.
Полетіли. Над лісами над горами. Ворона вже ледве крилами махає, але цілий час повторює:
— Я сильна жінка, я долечу. Я сильна жінка, я долечу…
Летять понад морем, ворона кінцево відстала, дикі гуси зникли за горизонтом. Ворона повторює:
— Я сильна жінка, я долечу. Я сильна жінка, я долечу…
Перелетіла море, впала у воду в прибережній смузі, ледве пливе, але повторює:
— Я сильна жінка, я долечу. Я сильна жінка, я долечу
Вигребла на берег, лежить ледве дихаючи у піску. Підходять гуси і поважно плескають по плечу:
— Ворона, ти змогла! ти таки сильна жінка!

— Жінка я то сильна, але тааака дурна.

Не будьте дурними. Нетреба нікуди летіти. Не треба бути ідеальною. І нехай до пологів, а мабуть ще до вагітності ви точно знали як Треба, зараз не намагайтеся виконати нікому непотрібний План. Я  пригадую, як дивувалась мамочкам, у яких немає часу зустрітись з друзями, які уникають «виходу в люди»… Доки кілька тижнів після народження Поліни не зловила себе на думці, що запитую у мами, чи чистила зуби…цього тижня… Словом, туси було значно менше ніж очікувалось… Я виявилась не такою турбо-мамою, як передбачала))) Ну і добре.

Ви  маєте право втомитися і, нехай у вас є пральна машинка, мультиварка і необмежений запас підгузок – ви  можете просити про допомогу. Материнство – це не обов’язково подвиг, але переважно маленька така «революція» під час якої важливо знайти однодумців і помічників. І «післяпологова депресія» — не діагноз, а лише стан жінки, якій доводиться ладнати з внутрішніми процесами і зовнішніми змінами, про які НЕмами немають жодного уявлення.

І навіть, якщо та сама «депресія» вас наздогнала – це пройде.

Перевірено.

comments powered by HyperComments