Готуючись до святкування першого Дня народження сина я не лише вибирала нове плаття, а й перечитувала купу інформації про зміни в річному віці у дитячій поведінці та сприйнятті світу в цілому. Завжди цікавилася психологією. Звичайно, вникала і у дитяче виховання. Але мені не вистачало конкретної та чіткої моделі поведінки, таких собі коротких правил, які б підходили на різні ситуації, щоб під час форс-мажорів (типу спонтанних дитячих істерик) не бути розгубленою мамочкою, а навпаки: адекватною та незламною. Як сказала одна розумна особа: «Будь-яку сильну дорослу людину може побороти цілеспрямована дитина».

Якраз в період пошуку відповідей, друзі подарували мені  книгу Джона Грея «Діти з небес».

Це було воно :).

Замість численної кількості питань, в моїй голові поселився спокій…

Перш за все, мене «зачепила» загальна концепція книги — позитивне виховання. А після прочитаної анотації, не було навіть малюсіньких сумнівів щодо негайно читання: «…Позитивне виховання зробить ваших дітей успішними, здатними справлятися з різними життєвими труднощами, позбавить від почуття провини і страху. А вас зробить по справжньому щасливими батьками, дозволивши вирішити всі проблеми, по’вязані з вихованням дітей в сучасному світі…».

Повний огляд книги робити не буду. Зупинюся на головних методах та принципах, а всі деталі та пояснення варто прочитати з першоджерела тому, що будь-яке мною упущення не дасть повного пояснення, відповідно, користі від читання буде менше.

Так як ми з чоловіком противники покарань, криків та шльопань по попі, рішення щодо використовування на практиці п’яти основних методів позитивного виховання для нас є абсолютно логічним:

  1. Для того, щоб спонукати дитину до співпраці, просіть, а не командуйте.
  2. Для того, щоб звести супротив дитини до мінімуму і покращити якість спілкування, слухайте і проявляйте розуміння, — не намагайтеся нічого владнати.
  3. Для того, щоб мотивувати дитину до однієї чи іншої поведінки, заохочуйте, — не карайте її.
  4. Для того, щоб затвердити своє головне становище, наказуйте, — не вимагайте.
  5. Для того, щоб зберегти контроль над ситуацією, призначте тайм-аути, — не бийте дитину.

Ці методи – це сходи налагодження розуміння між дітьми та батьками. Можна закінчити і на першій, і на другій, а можна дійти і до п’ятої сходинки. Все залежить від нашого психологічного настрою (батьків) і від емоційного стану дітей J. Головне діяти поступово.

При цьому якраз принципи позитивного виховання забезпечують ефективну дію вищезазначених методів:

  1. Відрізнятися від інших – нормально.
  2. Робити помилки – нормально.
  3. Проявляти негативні емоції – нормально.
  4. Хотіти більшого – нормально.
  5. Висловлювати свою незгоду – нормально, але потрібно пам’ятати, що мама і тато – головні.

Поради Джона Грея дієві, переконана на власному досвіді. Навіть вже спробувала застосувати тайм-аут (ні слова не пояснюю, що це таке тому, що боюсь викривити правильне розуміння, в даному випадку, насправді, важливе кожне слово автора).

«Діти з небес» — дійсно помічна книга, з конкретними життєвими прикладами, рішеннями, порадами. І навіть, якщо не сприймати її як інструкцію для використання, то, однозначно, під час читання, задумуєшся над багатьма речами, формуючи при цьому свою думку. А з такою «підготовленою мамою» дитині буде складніше застати її зненацька :).

 

 

comments powered by HyperComments