Заради розмови з BadMama відомий ведучий зробив своєрідний подвиг – прийшов зі зламаним пальцем на нозі. Анатолій одразу ж «відкрив карти» і розповів все про свою травму. Обидва вчинки — і те, що не переніс нашу зустріч, і те, що так відверто розказав «що, де, коли», вразили. Щирість і доброта, мабуть, такими двома словами охарактеризувала б нового (на сторінках нашого ресурсу) відомого татуся.

– Анатолію, ваші донечки ще маленькі – Алісі чотири, а Лоліті два рочки. Різниця між дітьми невелика. Чи не було вам з дружиною важко працювати, будувати кар’єри з малюками на руках?

– Навпаки, це було свідомо. Ми розуміли, на що йдемо. До народження Аліси готувалися, здавали аналізи, аби збільшити шанси на дитину. Стосовно другої дитини, то вирішили, що  це класна різниця. Типу: «У нас непогано вийшло з першою, давай зробимо другу» (сміється — ред.). Дуже швидко все вийшло, швидше, ніж з Алісою. Коли дружина завагітніла, то показала мені тест і так повідомила, що чекаємо на Лоліту. А вчора ми розмовляли про третю, але поки що вирішили відкласти цю ідею.

0D5A2820

– Дружина ще не готова?

– Зараз такий вік у наших малих, коли нам з ними комфортно. Їм і удвох цікаво, і подорожувати усім разом вже можна. Тому наразі насолоджуємось такою можливістю.

– Як вам живеться у такому жіночому царстві?

– Мене всюди оточують жінки! До нас часто приїжджає мама Юли (дружину Анатолія звуть Юля, але близькі називають Юлою — ред.). На роботі також оточений представницями прекрасної статі і легко знаходжу з усіма спільну мову. Моя толерантність – вдалий перемовник. Тому почуваюсь абсолютно комфортно.

– Так розумію, що з появою головних жінок вашого життя, траплялись постійні прориви, кар’єрні злети? Це так?

– Саме так! І я вірю – все, що у житті відбувається, не просто так. За будь-яким успіхом або хтось стоїть, або щось. Коли познайомився з Юлою – змінився ззовні, адже скинув двадцять кілограмів. А кар’єрні зрушення пов’язані з народженням доньок. Вірю, що на все воля Божа. Хтось зверху спостерігає і розуміє, що тобі зараз це потрібно, тому і допомагає. А з іншого боку, будь-якого чоловіка мотивує те, що за спиною такі дівчата! Ти просто не маєш права бути неуспішним.

0D5A2735

– Ви – телевізійник, дружина задіяна у шоу-бізнесі. Графіки ненормовані, роботи багато… Чи встигаєте приділяти достатньо часу як дітям, так і одне одному?

– Намагаємось робити все, що у наших силах. Плюс у тому, що ми живемо за містом і наразі робоча одна машина. Тому, наприклад, я о шостій ранку їду на ефір, закінчую о дев’ятій тридцять і повертаюся додому, аби забрати дітей і відвезти в садочок. З садочку їду на зібрання на канал. Далі повертаюся додому, аби відвезти дружину на роботу. Відтак,  незважаючи на графіки, ми прагнемо якомога частіше бути разом. Навіть якщо ми відпочиваємо, то обов’язково з малими.  Для нас це в радість.

– У своїх інтерв’ю часто наголошуєте, що ви у сім’ї – добрий поліцейський. Доньки користуються цим?

– Наскільки це можливо –  так. У нас постійно іде боротьба інтересів з Алісою, у неї зараз такий вік.  Наприклад, учора забирав її з садочка, аби  завести в школу мистецтв. Вона каже: «Не хочу!».  Іншого разу може сказав би: «Мене не цікавить, іди, а потім будемо розбиратися». Але тут витратив хвилин двадцять, щоб зрозуміти, чому Аліса не хоче іти в школу мистецтв. І вона перемогла у цьому протистоянні! Але це контакт «донька-батько», він інший, ніж у мами з донькою.

– Дівчатка якось маніпулюють вами? Помічаєте, що вже мають свої методи, аби вплинути на тата?

– Абсолютно. Це інтонація, вираз обличчя, благаючі погляди. І як не крути, та вони діють! (сміється — ред.)

0D5A2902

– Наскільки батько має поступатися донці, на вашу думку?

– Завжди пам’ятаю про те, що тато – це модель майбутнього ідеального чоловіка для доньки. Тому маю бути завжди прикладом і показувати, як потрібно себе гідно вести. У деяких моментах боюсь здатися злим чи надто серйозним для своїх дівчаток. Так, цю грань дуже складно знайти, але я намагаюся. Часто працюю на весіллях і одразу ж помічаю, чи є зв’язок між дитиною і батьками. Це дуже важливо!

– Для вас спорт в певний період життя став своєрідною релігією. Чи прищеплюєте любов донькам до спорту, які активності проводите разом?

– Дівчатка часто ходять повболівати за мене, коли граю пляжний футбол, а самі активно займаються танцями. Зараз думаємо про гімнастику. Аліса ще займається балетом. Про професійні моменти ще рано казати, але ми вирішили так – нехай спробує різне і обере те, що подобається. Танцює вона поки що дивно, приблизно як я (сміється — ред.).

– До яких ще корисних звичок, принципів, ви б хотіли підштовхнути, скажімо так, донечок?

– Оце нове покоління вже по іншому виховується — на інших фільмах, на інших поняттях. Тому думаю, що загалом здоровий спосіб життя гратиме вагому роль у їхньому житті.

Якщо не про фізичне, то хочу, аби вони вже розуміли всю необхідність дотримання правил дорожнього руху. Аліса, наприклад, вже чудово знає, чому не можна їхати в крайній правій смузі. Адже ця смуга лише для громадського транспорту. Знає, що є місця для інвалідів на парковці і їх займати не можна. Контролює, чи ми усі пристебнуті пасками безпеки. Лоліта, дивлячись на неї, і собі знання переймає.

Загалом мені імпонує навіть не європейський, а американський стиль виховання. Незважаючи на те, що кажуть, мені дуже подобаються діти, підлітки у Штатах. Вони обізнані, впевнені в собі, в своїх силах. Окремий важливий момент — повага до людей інших рас. Нещодавно у нас була розмова про популярні тепер ляльки – Monster High. Я за такі іграшки, адже вони вчать, що краса може бути різною. Краса може бути зі шрамом, з іншим кольором шкіри. Думаю, що це дуже корисно впливає на ставлення до людей з обмеженими можливостям чи інших рас. Але я не намагаюсь дочок до чогось привчити, а це і мій спосіб життя. Приємно, що вони це приймають.

0D5A2844

– Які страхи супроводжують батька двох дівчаток? Вже задумуєтесь над їхнім дорослим майбутнім?

– Нажаль, ми живемо не в найбезпечнішій країні, тому страхи такі ж, як у всіх. Ми навіть не ведемо війни, а відбиваємось. І хочеться, аби дівчатка не знали, що таке війна. Наразі вони не знають, що відбувається в країні. Сподіваюсь, що на той момент, коли їм стане цікаво, все закінчиться. Банально, але просто хочу миру, адже донькам тут жити.

Коли працюю на весіллях, задумуюсь про кохання моїх доньок. Розумію, що будуть розчарування, але все треба пережити. Тому готовий бути поруч в такі моменти.

Загалом, я бачив різне кохання. Часто буває, що батьки наречених дружать, в них є свої інтереси бізнесові. Не скажу, що це погано, але дуже хочу, аби для дівчаток гроші не були тим, заради чого треба щось робити. Любити, дружити… З іншого боку, кажуть, що не в грошах щастя. Так, але вони дають свободу. Тому, аби дівчатка не думали: «А чи є в цього хлопця гроші?», не почували себе скуто, є тато. Я готовий взяти на себе відповідальність, допомогти, аби і доньки, і їхні обранці стали у майбутньому самостійними.

– Окрім любові, що ще для вас є запорукою сімейного щастя?

– Нажаль, аксіоми чи формули немає, я б із задоволенням нею поділився. Особисто для мене — це взаємоповага, партнерство і, як ви вже сказали, любов. Банальні речі, але однією любов’ю родину не створиш. З іншого боку, якщо є партнерство і повага, а немає пристрасті — це буде «just business». Тому цю грань треба знайти.

0D5A2860

– Наостанок запитання, яке ставимо усім нашим татусям — яким уроком з батьківства можете поділитися?

– Нещодавно у знайомих народилася донечка і я сказав: «Вітаю, тепер життя ніколи не буде таким, як раніше!». Не пам’ятаю, чим займався до того, як став татом. У мене було стільки часу вільного, що я робив?! Завдяки дітям в мене з’явилось набагато більше часу, продовжив своє життя однозначно. І, безперечно, що народження дітей — це найбільше щастя, яке можна відчути. Це стимулює, допомагає. Діти зміняють нас на краще. Не знаю, чи був би я тим, ким є зараз, якби не мої дівчата.

z druzhynou

Фото з Instagram @anatoliyanatolich

dity

Фото  Rotsed Studio

comments powered by HyperComments