Тут не буде нічого про «щоб всі були здорові», «чемні» і «щасливі».

Я вирішила написати лише те, чого мама хоче для СЕБЕ, коханої, єдиної.

Тому, що навіть ставши мамою «всього лиш» однієї дитини – власні бажання дуже часто програють конкурентну боротьбу з бажаннями інших, і не завжди найменших, членів родини.

А це, я вважаю – непорядок.

За статистикою 20-26% жінок хворіють на депресію… Це чверть усіх жінок.

Кожна четверта, Карл!

Значно легше шукати способи задоволення своїх потреб, а також знаходити компроміси і союзників, коли «хотєлки» принаймні чітко обозначені…

Отже.. почнемо з початку:

sleep

  1. Спати. Особливо актуально до року. Спати спокійно, розкинувшись на усю свою половину ліжка, не дьоргаючись на кожен шелест і, що найголовніше – свої законні 8-9 годин поспіль (а раз на тиждень – 12!!! годин. І не гребе). Як це зробити у перший рік – не знаю. 8-9 годин на сон – це нєпозволітєльная розкіш, але від цього хотіти менше не виходить. На 7 місяці мамства ми домовились з В., що по вікендах я йду «досипати» у іншу кімнату, а він, значить, може робити все, що завгодно, щоб розважити «главу сім’ї». Тільки тииихо 🙂
  2. Їсти. І пити. УСЕ ПІДРЯД. Не переживати через алергії, аморальність і набрані за період вагітності і ГВ стопіцот зайвих кг. У моїх батьків є сусіди. Коли їхній дідусь був ще живий, то на прохання онука «діду, дай 50 копійок на морозиво», той відповідав: «та напийсі компоту – і тобі всьо пройде». У нас вдома то вже крилата фраза. Бо скільки не піхай мамі смачного тушкованого кроля і курземе – то ні разу не добрий жирний кусень свинини з гострою аджикою і півлітрове горнятко запашної свіжозвареної кави. Я знаю, що існує думка, що раціон мами на атопічні дерматити не впливає, але Поліну обкидало, коли я зривалась на гостреньке, і вона бушувала півночі навіть від малеееесенької кави, випитої мною в обід, тому… ех… добре бути мамою двохлітки і жерти (майже) все підряд.
  3. Помитися. Теж особливо доречно у перший рік мамства. І давайте відштовхуватися не тільки від гігієнічної сторони питання. Бо, що ви знаєте про душ за 70 секунд? Ні… ми хочемо повільний, основатєльний душ. А ще краще – запалити свічки, набрати ванну, увімкнути музику, або ні – взагалі в тиші… полежати отак, доки пальці не поморщаться від води.. або ще довше. Бажано – з журнальчиком, книжкою чи ноутом. Зловити релакс і не вискакувати з ванни на пронизливий вереск з дитячої. Я ловила той кайф вночі. Щойно Поліна засинала. Залишала В. її «сторожити» і заскакувала у ванну. Щоправда це заважало мені виконувати хотєлку номер 1 цього списку… Доводилося чергувати.
  4. Схуднути. Ну і/або наростити сіські як було ДО пологів. Щоб знову все що треба стирчало, а все що не треба – не висіло. Звісно спортзал – в помощь. Але гарно виглядати хотілось одразу, а перший рік-півтора і на туалет (пардон) часу слабо вистачає, не те що на тренажери. Тому – залишається чекати коли почнеться «садочковий» період, за умови, що він не співпаде хронологічно з кінцем декрету.
  5. Подивитися серіальчик. Чи кіно якесь ненапряжне. Я зрозуміла, що випала з життя, коли фільми, на які я збиралась сходити в кіно почали показувати по телевізору 🙂 Суть не в кіномистецтві, а в тому, щоб на якийсь час просто розслабитись і розважитись. Можна суміщати з пунктами 2 або/і 3. Гулять так гулять. Мама хоче спокою і хоче вражень. Поки дитина маленька – то хоч таких от. Бо співрозмовник з 6-місячної дитини такий-собі. І з 9-місячної теж. І якщо ви не обкладені зі всіх сторін родичами і нянями – то або серіали і фільми, або антидепресанти 🙂 🙂 🙂 Ну це я суто по собі роблю висновок. Якщо б не мами на прогулянках і чоловік по вечорах – то мову людську я б місцями почала забувати)
  6. shopping-addictionПіти на шоппінг з подружками. Для цього, звісно як мінімум треба мати цих самих подружок. І когось, хто посидить з малюком, поки мама оновлює гардероб і жіночу самооцінку. Для цього ще непогано сходити у перукарню, до косметолога і… Боже! Стільки варіантів у голові, що зараз лусну від пєрєізбитка емоцій… Мама хоче знову бути доглянутою. І виглядати як на тих постерах, де жінки так мило вдягнуті з доньками у схожі плаття. І там де круті і стильні мами на підборах 12 см за ручку з маленькими синами… чи колясками. Ну ладно – хоч би щось не запране і не розтягнуте і, бажано, щось таке, що можна вважати актуальним у цьому сезоні році. Ну і щоб у татка знову текли слюні при погляді на маму. Зі всіма витєкающімі абстаятєльствамі.
  7. Побути усім разом. Формувати свої власні сімейні традиції і спогади. Спостерігати, як татко грається з малюком і пускати скупу гормональну сльозу. Бо це – мило, зворушливо і мімімі. Мама любить мімімі.
  8. Поговорити. Про своє мамство: про какашки, відрижки, соплі і слюні. Поскаржитися. Похвалитися. Послухати останні новини про Катьку з Юркою… Словом.. не випадати нагло з соціального життя. А… Ну ще можна поплакати. Інколи поображатись і навіть позлитись… і щоб за це нічо не було.
  9. А ще мама хоче, щоб її цінували. Нє, я звісно розумію, що ніхто не народжує дитину для «дякую». Але приємно, якщо близькі люди розуміють, що сині круги під очима, волосся, яке забуло, що таке «укладка» і інші «странності» — це не випендрьож. І мене страшенно дратують оці бабські «ну а що ти хотіла?», «ніхто не казав, що буде легко», «а от у наших мам (у нас) не було пралок і мультиварок», « а от у моєї знайомої 4 дітей – і нічо!», ітд. Хочеться примружитись, звівши свої кудлаті брови, і спитати «ну і шо?». Мені от від цього легше не ставало. Хотілось би, шоб муж/мама/кума/св. Миколай прийшов з роботи з цвєтамі і сказав, щось типу «ти така молодець. Піди поспи». Всьо. Ще роки 2 тому я б розплакалась вже від слова «поспи». Решта фрази – це просто катарсис, нірвана і номінація «любов року».
  10. partyПіти по бєспрєдєлу. Процитую свою двоюрідну сестру: «только забеременнев я поняла, что оказывается люблю выпить и закурить». І не важливо, що від 50 гр. міцного алкоголю мене тошнить, а від сигарет – смердить з рота … Бо суть не в алкоголі і папіросах, а у праві вибору: хочу ламбаду в трусах танцюю, хочу – з банджою стрибаю, а хочу – п’ю бєхєровку з кока-колою і імєю всєх в віду… Ан-ні. Я тепер мама 😉

Я встигла подумки гордо поставити хрестики навпроти перших 9 пунктів (зайняло це, на мінуточку, 2 роки, 3 місяці плюс 38 тижнів вагітності) і тут мій В. заговорив про другу дитину… Здригнулась. Перечитавши пункт 10, моя підсвідомість сумно скривилася промямливши з розчаруванням: «нє, ну невже не судилося?…». 😉

comments powered by HyperComments