Сподіваюсь, що ніколи не прийдеться  задавати таке питання Поліні…хіба що тільки для того, щоб перевірити супер нолидж з англійської, ну або, може, ще кинути цю кіношну фразу після того, як збираючи каштанчики пальцями однієї ноги, приготувати їсти правою рукою, паралельно слухаючи «хед шолдерс ніз енд тоуз» і рештою кінцівок показувати Поляку ху із ху. І ти така «ТИДИШ» і протягуєш руку (добре шо не ноги) з трьома пальцями, бо твої фіксіки давно вже здохли і ти залишилась сама на хазяйстві. І в такий момент ти, незлим тихим словом, згадуєш людину, яка зробила тобі пузо, а сама пішла на роботу. І чекаєш….і сподіваєшся, що містер Х таки втне якусь дурницю і, тим самим, дасть тобі привід запустити в нього табуреткою. Такі моменти (я принаймні сподіваюсь)) є у всіх жінок, трішки втомлених від рутини, вічно немитого посуду і розсипаних каштанчиків. І, незалежно від того, як сильно я люблю свого містера Х, драми інколи не уникнути. «Leave the drama for your mama», — кажуть розумні англійські люди, напевне, не просто так.

І після моменту, коли тобі аж вбити хочеться цього самого дедді, який в 10 вечора сміє тут  приповзати зі своєї роботи, особисто у мене (всього на всього після кількох годин сарказму, які плавно переходять в ображашки, а тоді у всхлипування і ридання у нього на плечі) наступає стадія, коли ти розумієш, що дедді то не з діскатєки прийшов, а з місця, де роблять так, щоб в Полінки був 560 не потрібний нікому чєлавєчік, і 3890 «ой дивись яке гарнюсіньке» платтячко.

Та й врешті решт, закон дозволяє піти мущинчику в декрет, за умови, що його жіночка виходить на роботу…тільки не багато сімей на таке погоджуються. Особисто в моєму випадку, з зарплатою викладача, в Полісіти було б два светри, а в мене п’ять  шкарпеток і «вихідні» джінси. Але, а я думаю, що зі мною погодяться всі, дедді таки має брати участь у вихованні дитини, підтримувати свою маммі і інколи, все таки, виступити в ролі «поганого поліцейського» : «Ні, Поліна, не можна облизувати батарею». В моїй драмі (а саме в стрічці під назвою «Муж трудаголік і как с етім баротса») я виділяю Поліні і дедді особистий простір для двох, себто одне — два заняття, яке вони завжди роблять разом. Це можуть бути різні милі  штуки: пісяти в капці, гризти диван,  чи от масаж після ванни…Поліні особливо приємно, коли його виконує дедді під розмови про кількість позовних і клопотань, яку він сьогодні настрочив. Або книжка…зі стосу книжок можна вибрати одну, яку буде читати саме тато. І це буде їхня, доцьо-татова фішка, найтепліша в світі, така ніжна, що можна без фільтрів фоткати і виставляти в інстаграм)

Я  ось інколи думаю, як же ж неймовірно важко нашим дедді  зранку відриватись від теплого, сопущого арганізма, вдягати свої галстуки і йти на роботу…Мами, все таки, мають неймовірну можливість цілувати носики своїх чад в будь який момент дня (і ночі), тіскати за попки і ніжно получати від них в глаз, коли передягаєш їм памперс, поки деддікі заробляють гроші на нову точно останню супер развівающу ігрушку.

Одним словом, татусі, деддікі і папуси, ми вас страшенно любим. І навіть якщо голос у нас шипящій, глаза налиті кров’ю, а фраза «ейкабан,тидебувтакпізноявжесамавсьозробила» може для вас і не комплімент, знайте: в цей момент треба абнять, прастіть і, в деяких крайніх випадках, прєдлажить цвєтофф і вина). Ми, женщіни, сазданія хоть громкіє, но хрупкіє)

 

Всім вина. Ой, добра!

comments powered by HyperComments