Починати потрібно з початку. А розпочалася моя історія мами навесні 2010 року, коли я дізналась, що вагітна. Наша перша і старша принцеса — Лада, Ладушка, Ладуся. Ніжна, замріяна, дуже чутлива дівчинка, яка обожнює все рожеве. Зараз Ладоньці 5 років і 2 місяці. 4 роки тому мені здалося, що доньці потрібна компанія для ігор. Краще всього сестричка. У мене самої є сестра, старша на 1 рік і 2 місяці — чудова компанія на все життя. Але, як кажуть: хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. І от я вдруге вагітна. Синочок був шаленим сюрпризом для татка, який також був налаштований на другу донечку. Отже жити стало веселіше в 2013 році. Новонароджений Олексій і дворічна Лада. Ніби і повний комплект.
Бабусі працюють, тато працює, а мама у відпустці по догляду за дітьми відпочиває. З другою дитиною я відчувала себе впевненішою, адже досвід був доволі свіжий. Якось все почало ставати на свої місця, налагоджувався побут. Вже за рік стало легше, адже, не без зусиль, я вивела Ладу і Льошу на один графік дня. Разом прокидались, снідали, йшли гуляти, обідали, спали, прокидались, йшли на прогулянку, повертались, вечеряли, лягали спати…. Та одного прекрасного дня, я зрозуміла, що вагітна. Шок — так! Страшно — так! Варіанти, що робити? — Ні! Ніяких варіантів я не припускала, і вслух нікому не дозволяла говорити. Тільки позитив! А де ж його взяти стільки, що б страх не виринав назовні? Рятувало повне заперечення дійсності і почуття гумору. Сонце світить, діти здорові, життя прекрасне! Я повністю перестала дивитись телевізор, лише мультфільми з дітьми. Новини в інтернеті — дуже вибірково, розмови на дитячому майданчику — також на певні теми. Вагітність припала на весну 2014. Позитиву не багато навколо, але я вперто його шукала і збирала до купки.
На момент народження Ксенії, Ладі було 4 роки, Льоші — 1 рік і 9 місяців. Але то був лише початок. Очі бояться, а руки роблять. Вибору в мене не було і потрібно було знову входити в колію. Дотримання певного режиму дозволяє мені уникнути повного хаосу, до того ж діти спокійніше на все реагують, коли в нас все за планом. Та про це поговоримо потім.
Отже, я мама. Звати мене Інна. І я маю прекрасну родину: чоловіка, трьох діток і кошеня.
Далі буде!

comments powered by HyperComments