image

З народженням першої дитини я з живої людини перетворилась у вкрай пєрєживатєльну маму. З перших місяців моя донечка почала мені давати жару: коліки, сон лише з грудю у роті (соску я їй не давала, бо ідеальні мами сосками не користуються, в цьому я була впевнена на всі 100). Бажання вимогливої Соломії вічно бути на руках, ще й бажано з соском у роті мій організм сприймав як даність і тримався з останніх сил. Я прошерстила безліч форумів, статей, посібників про перший рік життя, про гв, знала п’ять методів подолання кольок (з яких жоден мені, як виявилось, не допоміг), давала груди по першому писку, взагалі не спускала з рук, всі іграшки проходили трьох рівневу систему очистки, милом, паром, рушником… Прикладів мого фанатизму можна наводити безліч. Я щиро вірила в ідеал мами, котра ніколи не помиляється і завжди на висоті. Уявіть, яким був мій шок коли моя Соломія вперше впала з ліжка, при чому головою вниз, вона трішки поплакала і заспокоїлась, я ж себе гризла за це ще не один тиждень. Або перший мій емоційний зрив, і сором за бажання відпочити від дитини.


image

Стараючись бути ідеальною для дочки я була часто неідеальною по відношенню до себе. Знаєте, мами вони такі, дуже схильні навіть до непотрібної самопожертви. Звісно за перше півріччя свого материнства я була вичавлена як лимон, як фізично, так і морально. Я була готова до материнства, от тільки недотягування до виставлених перед собою планок не давало спокою. Лише тоді, я почала розуміти, що десь напевно я лажаю якщо перетворююсь з молодої жінки на собаку бассет хаунда (це та, що з сумними очима).

image

Тепер згадуючи це я усміхаюся, а інколи навіть відверто сміюсь з себе. Нажаль тоді, я не розуміла про незримий, міцний зв’язок мами і дитини, що коли мама на взводі, малюк теж буде нервувати. Так і в мене, була маленька капризулька, і я шукала причини цим капризам і безсонним ночам в коліках, недоїданні/переїданні, складному характері тощо, а причина була в мені. Зараз я зрозуміла, що досвід велика річ. Цей досвід і вже набута впевненість в собі як в мамі дала мені можливість нарешті розслабитись, прийняти свою неідеальність і почати довіряти собі, ЗАВЖДИ слухати себе.

До чого все це я, а от до того, що причина наших проблем завжди в нас, не в наших дітях, чоловіках, родичах, а в нас самих. Не треба відмовлятись від своєї самобутності, материнсткої інтуїції, внутрішнього чуття (чи як ви для себе це називаєте) на користь загальноприйнятим стандартам материнства. Вам захотілось розслабитись, залиште на годинку дитину чоловіку, бабусі підіть з подружкою на каву, навіть якщо дитині місяць, за годину небо на землю не впаде, те саме стосується і манікюру, походу в кіно або просто годинного релаксу у ванній, кому що, але основна порада — відпочивайте і переключайтесь ще на щось окрім малюка. Це дасть ковток свіжого повітря для ще більшої самовіддачі дитині. Цей урок я засвоїла досить добре. Це мені суттєво допомагає після народження другої донечки і мої діти це відчувають. Коли ти починаєш забивати на неважливі речі починаєш відчувати гармонію замість напруги. Навіть зараз, я можу почати паритись через фігню, але тепер я можу сказати собі: -стоп, розслабся, все буде ок. І нічого не станеться від непомитої разок, другий іграшки, зальопаної борщем кофти, супу на другий, а інколи і на третій, розбитої колінки чи відмови дітей вкластись спати вчасно чи з’їсти всю кашу.

image
Мої дівчата допомогли мені знайти свій ідеал мами в моїй неідеальності, за що я їм дуже вдячна, адже це так круто, коли ти можеш собі дозволити бути неідеальною, іноді навіть десь занадто, але справжньою, собою.

comments powered by HyperComments