Правда інколи хочеться мати машину часу? Мені б хотілось. Ну хоча б невелику таку, не потужну, можна без кондиціонера і без підігріва сидінь. Можна не спортивну модель, а саму звичайнісіньку, без наворотів. Так щоб переносило тебе на років 5 вперед або назад, більше ж і не треба, бо будеш то занадто молодий, то занадто дорослий, 5 років туди сюди — ідеально.

Так летиш собі з вітерцем крізь свої минулі чи майбутні роки і думаєш «от зараз нарешті відпочину, розслаблюсь».
Коли летиш у минуле, думаєш першим, що зробиш то поїдеш кудись з чоловіком (або ще майбутнім чоловіком, або з тим хто був перед чоловіком, або  з подружкою) кудись, де сонце і пальми, музеї і арт галереї, музика до ранку, де ти постійно п’єш вино і інколи можеш дозволити собі сигаретку, а може і не інколи, а може і не одну, не думаючи, що нікотин потрапляє у грудне молоко. Пфф, та ти взагалі про це ні-чо-го не знаєш. Прилетиш у життя без розтяжок і зайвих кг, де ти така повітряна і безтурботна. Коли суконь і косметики в тебе більше ніж домашніх футболок і засобів для прибирання. Життя, де ти можеш займатися коханням коли тобі хочеться, навіть вранці, і навіть не в ліжку, і навіть не один раз!. Де є реальні вихідні, коли ти спиш до відчуття пересипу і квадратної голови. У час, коли ти з умілєнієм дивишся на вагітних і малючків і тобі здається це таким неймовірно крутим, що хочеться сходу йти робити дитину, терміново викликавши чоловіка з роботи. Де ти не пропускаєш жодної кіно новинки, до ранку граєш з друзями у розписний покер, слухаєш голосно музику після 23…

Відпочити так би з тиждень, прилетіти у звичне улюблене життя, потім знову поїхати відпочивати, тільки вже у майбутнє. Так би мовити для порівняння «курортів».

У майбутньому ти звісно вже працюєш на повну катушку, при цьому ти встигла народити за цей час ще одну дитину, розширити жил площу, купити собаку і налагоджуєш зв’язки співпраці з іноземними партнерами. Ви з чоловіком ходите в музеї і арт галереї, п’єте вино, інколи граєте в покер і кохайтесь у ванній, коли діти їдуть до бабушек, дєдушек. Діти вже досить самостійні, готуєте молодшу дитину у школу по накатаной дарожкє. Старша радує своїми успіхами у школі і спорті, уроки майже не треба перевіряти, бо ступінь відповідальності твого чада зашкалює. Взагалі, ти реально нерозумієш як так швидко пролетів час і твоя дитина вже у школі, а молодша от-от туди піде. Тобі вже трохи, а може і не трохи, перевалило за 30 і тобі взагалі не страшні подібні цифри, більше того, ти впевнена, що все тільки починається. Хоча ти без посмішки дивишся на мімічні зморшки на лобі і вибираєш трішки нижчий і зручніший каблук, ах, да, ти в принципі вибираєш взуття на підборах і з болем у серці викидаєш гарячьо любимі кєди повідавші не один майданчик. Ти змінила зачіску і досі не можеш до неї звикнути. Тобі катастрофічно не вистачає часу, щоб все встигати, але ти пробуєш, стараючись при цьому раніше лягати щоб висипатись.

Ти прилітаєш у свої мінус п’ять років і думаєш як добре, що ти тут, а не п’ять років назад і ще краще, що не п’ять років вперед. Твої ще маленькі діти такі маленькі, ти їм так потрібен, ти маєш стільки ідей, і натхнення, і планів на майбутнє, що аж розпирає. Ти намагаєшся все встигнути і не встигаєш нічого, пробуєш себе у чомусь новому, тобі місцями страшно, місцями некомфортно, але ти стараєшся працюючи на своє «тут і зараз». Саме зараз твоє життя класне, по своєму ідеальне у своїй перспективі, яку воно несе, і у своїй негармонійній гармонійності твого сьогодні.
Певно ти не зразу в силах це зрозуміти сходу, тому усвідомивши варто продати свою машину часу, щоб іншому комусь знадобилась, вони ж у дефіциті. Тому виставляю об’яву, може хтось зацікавиться.

«Продається машина часу, модель без наворотів»

🙂

comments powered by HyperComments