Сьомий місяць вагітності – це так , ніби вже й пройдено більшу частину шляху, і ти вже на порозі грандіозних змін у житті і так далі і тому подібне. Але в той же час ти ловиш себе на думці, що інколи просто забуваєш про таке близьке майбутнє, яке з тобою та твоїм чоловіком розділить ще одна, хоч і маленька, але повноцінна людина.  В ці миті достатньо невдало перевернутись з одного боку на інший, і вся невимовна тяжкість живота (це вам не легкість всього буття:) дуже швидко повертає до реальності.

Мені 25 і це моя перша вагітність. Кажуть, що для жіночого організму це ідеальний вік , щоб народжувати. В моєму випадку це, напевне, дійсно так. На першому курсі університету я вирішила, що народжу або в 21 , або ніколи. Коли мені виповнилось 22 я ще тільки познайомилась з моїм майбутнім чоловіком (а отже, місія «Народити в 21» вже була успішно завалена). Через 2 роки ми одружились, а ще через півроку я дізналась, що вагітна. Ну, просто ідеальний сценарій, хоч фільм знімай.

Чи була вагітність очікуваною? Скоріше ні, ніж так. Через певні проблеми зі здоров’ям, я була переконана, що тест просто не може показати дві смужки. Але, що би там не казали злі скептики, є таки жіноча інтуїція, і моя в той дуже темний зимовий ранок, коли я тест і проводила, стояла прямо за моєю спиною і тихо хіхікала мені в потилицю.

Потім я довго дивилась на тест і злилась на чоловіка, який (ну можеFB_IMG_1460791581010те собі таке нахабство уявити?!) спав в 5 ранку. Коли він нарешті прокинувся і я таки впихнула йому до рук результат, він всього лише запитав : «А шо означає дві смужки?» Коротше кажучи, після легкого шоку, радостей і обіймів, чоловік замовив дівчинку і ми потроху почали звикатись з новою надважливою деталлю, яка відтепер нас пов’язувала.

Далі був токсикоз, напади апатії і фрустрації, страх і трепет, потім перше УЗД, на якому вже було видно зовсім крихітну, але людинку, друге УЗД, на якому всі наші палкі мрії про дівчинку нещадно розбив лікар, тикаючи на якусь незрозумілу точку на екрані і запитуючи : «Вот писюн, видите?». Ну, а зараз 7 місяць вагітності, яка, здається, тягнеться вже просто вічність. Я навіть збираюсь повісити на стіну календар, такий, щоб можна було закреслювати дні, рахуючи , скільки залишилось до того самого, судного 🙂

Що буде далі, я ще не знаю. Я тільки, як мабуть і кожна мама до народження дитини, наївно впевнена в тому, що проблеми зі сном, годуванням, прогулянками та інші «надумані проблеми» всіх решти, нас не торкнуться (але інтуїція все ще тихенько сміється біля мого плеча).

comments powered by HyperComments