Коли до мене реально «дійшов» факт власного «цікавого» положення (сталося це не рано, не пізно, десь так на місяці 3-4-ому, коли я відчула легенькі рухи свого малесенького «метелика» в животі), я собі вирішила, що це буде один із неодноразово вже успішних проектів під назвою «Декрет». Все мало би бути ідеально — сроки чітко поставлені природою і виглядали досить реалістичними, необхідні ресурси і бюджети сплановано, об’єми необхідної «постпродакшн підтримки» чітко окреслені у моїй гіпер оптимістичній голові. До польоту готова!

Перший «факап» трапився напередодні тім-білдинг зустрічі, яка мала відбутися не далеко, не близько — на славному курорті Буковель. Лікарі вирішили, що потрібно «законсервувати» мій проект, вклавши мене на лікарняне ліжко. Так мало би бути, на їхню думку, спокійніше за продакшн реліз в недалекому майбутньому ))) Підписавши усі необхідні відмови, в тому числі й від лікаря жіночої консультації (до речі, вона разюче схожа на героїню мультфільма «Думками навиворіт» Печальку, if you know what I mean 😉 ), застрибнула в машинку з чоловіком і помчались ми до гірських серпантинів. Провівши чудово і супер весело час з командою (на лижі вже не ставала, не хапайтеся за голови), і відсвяткувавши новий 2016 рік у Львові, мене таки вклали на «збереження» в рідний пологовий будинок. Робила це для галочки. Я ж не якась там безсовісна «будуща мать», якій на*рати на своє дитя. Почувалася то я прекрасно, прошу зауважити — ні токсикозів тобі, ні чогось гіршого.

Але відпускати мене додому за пару днів ніхто не збирався і тут мене спіткало таки розуміння, що проект «декрет» починається набагааааато раніше, ніж було заплановано. Ще ж треба мега важливий проект на роботі здати! Еееей, ми так не домовлялися… Паніка тчк.

Мобільний інтернет рівня 3G в країні тільки починав свій «бурхливий» розвиток, отже працювати з лікарняного ліжка вдавалося мінімально. А тут ще один фейл — немає кому мене замінити. Благо вищезгадана команда в мене не «пальцем роблена»! Взялися і потягли «паровоз» далі без мене. Чим допомогли мені врешті внутрішньо розставити правильно пріоритети.

Період «гніздування» і друге «пришестя» до пологового описувати не буду — тут все нецікаво і стандартно як для такого типового «проекту» ))) І таки довгоочікуваний продакшн реліз стався як і коли планувався. Все так легко і з мінімальним стресом, дай боженька всім вагітним так релізитись! Я серйозно. Ну і що, що кесарське? Головне всі здорові і щасливі!

Є такий класний буржуйський термін «scope creep». Його застосовують проектні менеджери, щоб описати ситуацію, коли замовник намагається «пропихнути» додаткову роботу без збільшення бюджету на розробку. І оце «лихо» спіткало мене вже на етапі «постпродакшн підтримки»…

От чого не було спланувати хто за що відповідатиме в догляді за «продуктом»? Чому не було подумати на випередження і проговорити прописати з «продукт оунером»* усі умови співпраці? Пффф, вагітність пройшла безхмарно і на крилах щастя, нас носили на руках (ну ок, не носили, бо ж +20кг), та я ж навіть подумати не могла, що материнський інстинкт вмикається виключно в мам. Татків ця участь не настигає з-за рогу родзалу.

Оце тепер доводиться «розвіювати» свої очікування і сподівання. А так хочеться щоб татусі пропонували допомогу, відчували дрібні переміни настрою, і ващє, без слів подавали памперси і аспіратори в потрібну мить, пам’ятали, що мами ще мають примітивні фізіологічні потреби. Попросити ж не маю права — в договорі не прописано. Домовлялися ж тільки, що будемо жити в розширеному складі сім’ї довго і щасливо! А з рештою справимся. Хто, коли і як, неясно. Але ж справимся (читай — справишся).

І отут відкиваються треті дихання, розправляються крила і мчиш з коляскою на другий кінець міста пішки, щоб змінити обстановку, попити кави де-інде і….. потрапити під дощ! І що б ми робили без нашого продукт оунера? Хто ще примчить спасати нас двох цукрово-солоденьких від гарячого літнього дощу? І хто ще почистить носика краще за тата? А хто вколише крикулю на супер високих частотах і закомітить код з дитиною на руках поки мама в дУші?

Головне не очікувати багато, а просто робити свою мамську роботу. Така мораль приходить в голову рано чи пізно. Або не приходить. Краще нехай приходить. Може тоді сім’ї будуть щасливішими. Як наша 🙂

*Продукт оунер (англ. product owner) — власник продукту, часто ця людина, власник проекту і інвестор — одна особа.

comments powered by HyperComments