Жіночна і тендітна білявка, наче з казки, мама двох дітей – хлопчика і дівчинки (теж по-книжковому) і тренер з айкідо (тут уже щось пішло не за Діснеєм :) ) Тетяна Крижанівська розповіла, як це – бути мамою на татамі.

 Початок історії

В 2000 році я приїхала до Києва студенткою юрфаку КНУ ім. Тараса Шевченка. Ідеалісткою, з вірою у справедливість і з великим бажанням підкорювати нові вершини. Раптово закінчилося моє дитинство в рідних краях Черкащини, і я почала абсолютно нове життя в новому місці. Сказати, що було важко адаптуватися – це не сказати нічого. Новим було все: люди, які мене оточували, хаос, постійна нестача часу. А найбільше досаджала, мабуть, байдужість. Всередині мене утворилася порожнеча.

Треба було терміново щось змінювати. І ось 17 вересня 2002 року сталася випадковість, яка не тільки втамувала спрагу до чогось нового, але й перетворилася на усе моє життя.

Батьки моєї подруги – працівники СБУ – отримали безкоштовні місця у спортивній секції Айкідо для своїх дітей. Ну і подруга побоялася йти сама, попросила скласти компанію. Так, за іронією долі вона походила кілька місяців і кинула, а я… знайшла свій шлях.

айкидо6

З того часу я почала жити подвійним життям: викладання права і бойові мистецтва, робота і хобі. Зранку — семінари зі студентами, заняття на кафедрі, підготовка дисертації, а ввечері тренування та семінари. Колеги-викладачі не розділяли мого хобі, вони не розуміли, як може бути щось важливіше за кримінальний кодекс, як можна витрачати свій час на няньчення дітей в спортивній секції (тоді я вже почала свою тренерську діяльність).

Останньою крапкою у порозумінні став мій вступ до педагогічного вузу на здобуття другої вищої освіти за напрямом фізичне виховання. І настав час вибору. Я прийняла рішення покинути юриспруденцію і займатися вже далеко не хобі, а тим, чого прагне моя душа.

Для мене бойові мистецтва — це світ самовдосконалення. Це те місце, де ти можеш перевірити себе та іншого, бо на татамі ми такі, якими є насправді. Ніякі слова, ніяка брехня нічого не варті, і лише наші дії характеризують нас. Крім того, східні єдиноборства націлені не на фізичний розвиток особистості, а на її духовний ріст, на пошук себе. В екстремальних умовах легше збагнути хто ти і віднайти своє призначення та мету по життю.

айкидо2

Єдиноборства та материнство

У мене двоє дітей, і обоє, вони провели свої 40 тижнів всередині мене на тренуваннях. І перша, і друга вагітності були бажаними та довгоочікуваними. Інтенсивні тренування та змагання я припиняла на другому місяці вагітності, проте тренерську діяльність продовжувала аж до останніх днів. Це був такий прекрасний період. Мої учні дуже підтримували мене, цікавилися моїм здоров’ям, питали “як скоро вже дитинка вилупиться”. В п’ятницю я провела тренування, а в понеділок на світ з’явилася моя донечка.

Пологи пройшли добре, і відновилася я досить швидко (дякуючи спорту). До занять приступила вже через три місяці, і стала навіть стрункішою й легшою, ніж до вагітності.

З другою вагітністю все проходило ще динамічніше. За час очікування малюка я провела два Фестивалі бойових мистецтв “ВОЇН СВІТЛА” (останній за місяць до народження сина). Мене переповнювали сили та натхнення. Я проводили по дві-три зустрічі на день, шукала спонсорів і партнерів, працювала над журналом “ВОЇН СВІТЛА”, керувала Центром бойових мистецтв та проводила тренування.

айкідо11

Усі мої друзі та рідні почали навіть хвилюватися за моє самопочуття, казали, що треба трохи відпочити. А я відчувала, що потребую руху, спорту, улюблених бойових мистецтв ще і ще. І все пройшло чудово. Я народила сина 30 грудня, зустріла Новий рік в пологовому будинку – там і перепочила :) .

Мої діти тренувалися зі мною не тільки у животику. Після народження вони також мої вірні супутники. В спортивних таборах вчилися повзати і ходити. Проте донька зараз не проявляє особливого інтересу до бойових мистецтв. Їй подобається верхова їзда і малювання. Хлопчик ще надто маленький, він лише за всім спостерігає. Але мені здається, йому подобється :)

айкидо1

Як повернутися у форму після пологів

Як людина, що має відношення до спорту, я не раджу мамам раптово перейматися відновленням своєї фізичної форми. Не варто одразу з пологового будинку бігти в спортзал чи на татамі. Дайте відпочити собі, приділіть цей час дитинці, насолодіться один одним і налагодьте глибинний контакт. У перші місяці це набагато важливіше за кубики пресу.

Для того, щоб за три місяці увійти у форму, і навіть схуднути, мені вистачило наступних кроків:

дієтичне харчування (я не уявляю як молодим мамам вдається набирати вагу, харчуючись дієтичною їжею, призначеною на післяпологовий період – точно під’їдають десь наполеончики :) );

годування дитини груддю (ГВ спалює величезну кількість калорій);

регулярні прогулянки (я по дві-три години ходила з дитиною в слінзі. Якщо мами бажають схуднути, то не варто виходити з коляскою і приєднуватися на найближчому майданчику до тусівки мам з паперовими скляночками кави з молоком);

не зосереджувати увагу цілковито на дітях, не зводити весь світ до меж дитячої кімнати. Ми дуже любимо своїх дітей, але ми не повинні проводити з ними 24 години на добу. Постійно міняйте щоденну картинку. Не прив’язуйте своїх дітей до себе, а з радістю розділяйте бажання тата, бабусь і дідусів проявити себе у вихованні. Найголовніше, як на мене – встановити час особисто для себе. Нові проекти і цікаві ідеї виникають у мене саме в такі моменти;

фізичні навантаження можна починати з 3 місяця після пологів.

айкідо12

Чи потрібно це жінці?

Я не впевнена, що бойові мистецтва необхідні кожній жінці. Але спробувати однозначно варто. У нас склалося дуже багато стереотипів стосовно жінок в єдиноборствах: ніби вони перестають бути жіночними, або що їм варто займатися тільки в жіночих групах чи з невеликими навантаженнями. Це все дурниці. Залишаючись собою, ми ніколи собі не зрадимо. І жінка в бойових мистецтвах – це, як мінімум, гарно, та ще й корисно. І для тіла, і для безпеки.

Кращою мамою бойові мистецтва, може, і не зроблять. Проте вони допоможуть відчути себе щасливішою – зкинути з себе тягар втоми, образ і проблем. Це дозволить йти далі вільніше, а мамам цього часто бракує. Адже коли мама весела, енергійна та задоволена життям – усім в домі від того щастя. А бойові мистецтва – це якраз про вивільнення енергії.

айкидо8

У мене немає розпорядку дня, немає шаблонів, ми з дітьми кожен день проживаємо по-новому. І це прекрасно!

Раніше я все ретельно планувала, розписувала дні і місяці майже погодинно. Ставила цілі і їх досягала. Але потім я перестала отримувати задоволення від цього. Оскільки, досягнувши одних, одразу з’являлися наступні, і так без кінця. Я обрала інший, суто жіночий варіант — жити пріоритетами: сім’я, близькі, бойові мистецтва. Але у нас все так переплетено, що, сподіваюсь, ніхто не лишається поза увагою.

Зазвичай я пишу для себе важливі завдання на кожен день, і їх виконую обов’язково. Все інше залишаю на розсуд вищих сил і настрою.

айкідо9

…і повертаючись до теми дітей

Віддавати малюка на єдиноборства потрібно не раніше, ніж в 5 років. Інакше це буде що завгодно, але не бойові мистецтва :) . Ми з моїми дітьми та учнями через усе це проходили.

Також важливо правильно обрати майбутній вид спорту для дитини, адже це впливатиме на розвиток особистості.

Перше, і найважливіше, на що треба звернути увагу – тренер. Він має бути справжнім вчителем, наставником, має подобатися і підходити конкретній дитині. Тоді він авторитетом наблизиться до батьків і зможе встановити затишні умови в будь-якому місці.

Також важливо дати дитині шанс спробувати різні напрямки (сходити на пробні зайняття), адже обрати вид спорту лише за назвою у неї навряд вийде. А для того, щоб досягнути успіхів у майбутньому, потрібно одразу “закохатися”.

Переваги бойових мистецтв для фізичного розвитку дитини не в тому, що вони вчать грубій силі. Якраз навпаки – бойові мистецтва дають дитині можливість тренувати одразу тіло та розум. Це обов’язково позитивно вплине на її майбутнє.

comments powered by HyperComments