Рівно два роки назад я вперше тебе побачила і пригорнула до себе. Рівно два роки назад моє життя стало важливішим і потрібнішим. Тепер у мене є ти, мій син, моя горошинка) Тепер я маю бути сильною, впевненою і надійною людиною поряд з тобою. Ти даєш мені набагато більше, ніж я колись зможу віддати. Кожен день ти вчиш мене бути люблячою і відповідальною, ніжною і справедливою, грайливою і суворою. Кожен день ми вчимося разом. Я вчу тебе тримати ложку, а ти мене бути терплячою. Я вчу тебе вимовляти слова, а ти учиш добирати слова. Я вчу прибирати за собою, а ти вчиш бути врівноваженою. Я вчу ходити сходами, а ти вчиш не метушитись. Я вчу манерам, а ти вчиш цінувати прості речі і насолоджуватись моментами.

Завдяки тобі я вчуся жити усвідомлено. Зрозуміла, що вік не має значення, має значення лиш те, що ти робиш щоб ставати кращим ніж учора. Саморозвиток робить нас мудрішими, а не прожиті роки. Завдяки тобі я зрозуміла важливісь теперішнього моменту, я вчуся проживати, відчувати і усвідомлювати саме цю мить життя. Ти показав невідворотність плину часу і що не можна гаяти ані хвилини. Ти навчив бачити головне і не зациклюватись на другорядному.

Я в неоплатному боргу перед тобою.

comments powered by HyperComments