Насправді бути мамою просто.

Не просто залишатись адекватною мамою. Бо мать – це не тільки супер-герой, повариха, вахтьор, прибиральниця, лікар, вихователь, вчитель, (ваш варіант) і творчєская лічность. Мама – то чєловєк нелегкої долі, в якої вдома живе… ну от наприклад….

  1. Майстер-ламайстер. Помню, мама якось привезла з відрядження братові іграшкову машинку… таку литу одним куском – із запчастин там тільки колеса зйомні були… покрита автомобільною фарбою і обклеєна спортивними наклейками на совість… ну така – реальна машинка була. Через два дні – не стало наклейок і расцвєтка набула популярний нинчє ефект потертості… Через три – хетчбек перетворився на кабріолет. І так зі всім до чого брат дотягнувся у нас вдома 🙂 У нас були і штори-кабріолет, і книжки-кабріолет і, навіть, фотографії-кабріолет ) Це, відать – інженерний ум, який тепер дає плоди. Шоб вміти зібрати пилосос із тостера, тре було спершу розібрати і зрозуміти природу будови всього, шо розбирається… А шо не розбирається – розібрати і зрозуміти, шо зря. Тому, якшо в кого вдома хтось такий живе – понять і простіть.image for post2
  2. А я в нас була гламурна ципа – це коли косметичку, туфлі і біжутерію тре було переховувати час від часу. То мабуть єдине, шо в Поліни від мене: можна зранку отак зібрати дитину, себе, мужа, а потім – хоп-хоп – і ти розумієш шо рібьонок намалював губи яскравою стійкою помадою і стоїть таке чудо – не то Джокер, не то Маша Распутіна вновь на естраді 🙂  Моя мама на це і сподівалась – шо в неї народиться онучка і помститься за усі поломані мною помади. Внучка є, а справедливості нема – у бабусі знову виковиряні пальчиком олдскульні помади-стіки і.. тепер уже надія на правнучку:-) Про манікюр фломастерами (чомусь переважно усіма відтінками зеленого…мабуть тому, шо зелений – заспокоює), макіяж брів кульковою ручкою і кульчики з пластиліну – я можу освіжати інформацію стабільно раз в місяць 🙂  бо там де дівчинка – там не об’єктивна реальність, а суцільне лакшері…
  3. А ше, в більшості мам живе тіпаж «вторе пришестя Ворхола»… Плей-до між паркетними дошками, сніговик виконаний Судо-кремом на дверях, карта України на стіні яблучним пюре – ось де істинний креатив і фантазія… 🙂
  4. І це ше не всьо! Я не знаю як в квартирі квадратів так на 40 можна розсрєдоточити рівномірно і загубити стільки всього… Де 2 м’ячі, шапочка з вушками, лівий рожевий босоніжок і ше 100500 елементів до яких дотягнувся Полінєвіч? Я дійшла до висновку, шо середньостатистична дитина – то або барабашка, або Связіст з чорною дирою. І в цю чорну диру запускаються рандомні предмети… І ключі. І заколочки. І лєго…
  5. А ше є типаж – шміровоз. То так в нашій родині називали мого двоюрідного. Він міг піти гуляти, коли така посуха, шо трава пожовкла, і повернутися по вуха в багнюці 🙂 то, я щитаю – талант. По ходу – сімейний: навіть в стерильній кімнаті я знайду і вляпаюсь… Поліна в нас теж спеціаліст по перетворенню прілічного прикиду в нєпрілічний.  Тут вам і помада на білій кофті, і йогурт на лігінсах, і ціла палітра (фломастери? Акварелі? Тєні?) на майці… Правда тепер можна собі дозволити проявити вєлікодушиє і глибоке порозуміння… морду не робити кірпічом і поставити свічку за здоров’я тих, хто придумав машинку автомат і Persil (як порядна галицька газдиня за цю рекламу очікую мінімум фуру порошка або, ліпше, гелю… Sensitive, якщо можна. Той шо пахне мигдальним молоком і написано, шо з натуральним милом – натуральність – наше все… ну і від нього ніде не чухається… ну і помада відіпралася… Словом – отой, шо з милом, будь ласка 😉 )image for post1

Отак нещодавно тиждень з прихворівшим Полінєвічем «посид(в)іла» вдома і деякі її грані познайомили мене з захоплюючим світом декрету до 6-ти без садка і няні. Нас вдома днями тільки двоє було, а враження, ніби цілий циганський табір з ведмедями 🙂  Айнене-айнене… І хоч в Поліні прокинувся великий і малий помагатор, якась нєіссякаєма ніжність, а (як удачно) в останній день карантину вона зламала систему і уточнила «мааам, а мені не пора в садік?»… все-одно від нєпривичкі цей тиждень мене укатав чуток…

В кого дві+ дитини і багатопрацюючий чоловік – готова скинутися вам на шось рецептурне, або з градусом… іф ю ноу вот ай мін… Або Persil-ом поділитися, якшо таки пришлють – він принаймні частину проблєм порішає… 😉

Як там у Скота Адамса: «Творчість – дозволяти собі робити помилки… Мистецтво – знати, які з них залишити»… Виховання – це, здебільшого, мистецтво… І з кожної грані (я вірю) взійде і виросте щось допитливе, кмітливе, гарне, доглянуте, творче, організоване, в міру акуратне… Тільки б не зашугати, не задавити, не зіпсувати, не зійти з розуму… а навіть, зловити мамський кайф… Як мінімум від усвідомлення, шо ти народила маленьку, Живу, Справжню ЛЮДИНУ 🙂 А за все решта – помстяться внуки… можливо 🙂

comments powered by HyperComments