Мені кажуть, що я «бєшена» мамочка) Хто каже? Зазвичай ті, хто дітей бачив тільки в рекламі підгузків по тв). Що хочеться їм відповісти? Пішли в сраку(перепрошую), так, я бєшена мамочка! Так, я дурію якщо не бачу свою дитину 2 години і дурію, коли хоча б 2 години в день від неї не відпочину. Так, я готую дитині 4 рази в день, а чоловіку 1 раз в 4 дні. Так , я маю вдома зволожувач повітря і гігрометр. Хто має право мене судити?! Я не претендую на звання «супермама», але хто з нас не хоче якнайкраще для своєї дитини? Просто поняття «якнайкраще» у всіх різні, і це нормально, бо люди різні, ситуації різні. Набридло читати статті по типу: на першому місці для жінки має бути чоловік, мама повинна реалізовувати себе і тоді дитина буде щаслива. Звідки хто може знати коли моя дитина буде щаслива? І чи буду я щаслива з цією грьобаною самореалізацією?? А може прєлєл моїх мрій- це читати Комаровського, варити борщі і міняти підгузки??? Ні. Сучасний світ запевняє, що жінка має бути суперуспішною, активною, сильнозайнятою і обов’язково на високих підборах з хештегом #instamama. А якщо я не така- я хренова мама чи дружина, чи неповноцінна жінка?? Чому взагалі ми маємо підлаштовуватись в материнстві під чиїсь стандарти і відповідати якійсь ефемерній невідомо ким запровадженій моді? Хочеться побажати одного, щоб кожна мама була щасливою по-своєму,щоб щастя було таким, яким ми його відчуваємо, а не таким яким бачить його google.

comments powered by HyperComments