Я рідко сама себе за щось хвалю (більше навпаки, за все підряд критикую) — але раз у нас сьогодні День Батька…  Так от — якби можна було  дати самій собі дзвінке «п’ять» і сказати: «Отут ти —  молодець! Ріспект, Даша! П’ять балів!  У твоїх дітей (ну ладно, поки що — у твоєї дитини) кльовий тато.»

І молодець я не тому, що щось там дуже нааналізувала, вишукала і вимудрувала з пошуками чоловіка :) А що тоді-і-і, десять років тому, легковажною гультяйкою, зеленою і пустоголовою, я таки правильно вирозуміла собі, що туси-тусами, кохання-коханням і пристрасті-пристрастями… Але те, що він ще тоді любив дітей (я — не дуже 😂) і вмів з ними спілкуватися, десь там на фоні, «на майбутнє», поставило правильну «галочку»: він! Саме він 😉 І я не помилилась :)

Не буду вникати в деталі, перефразую Толстого: всі хороші татки хороші одинаково. Може, я і не молодець ніякий, мені просто пощастило, і хвалитись, в принципі, негарно… Але думаю, по-справжньому негарно хвалитись брендами, шмотками чи тачками, а хорошим чоловіком — можна, і навіть треба! Тому що таким чином формується і популяризується Образ Хорошого Тата, а з цим у нашому суспільстві несолодко :)

У нас із ним, як і у всіх, все зовсім-зовсім не ідеально — часом ми сваримось, яку кашу давати дитині, довго і нудно виясняємо, яке купити автокрісло, і крізь зуби сичимо «тихішшше, мала спить!». Мовчу вже про якісь не «мамо-тато», а «жінко-чоловічі» розборки :) Але це — ми, а це — вони. Він і Вона. І чесно — це капець як важливо, бо у подружніх стосунках двоє добровільних учасників, а в стосунках дітей і батьків — тільки один. Інший там — скоріше суб’єкт, який мало на що може повпливати. Тому я й така щаслива, що у них все кльово (принаймні, поки що) — з цим їх обох і вітаю :) 

Давайте спочатку — Тато.  З цим словом у більшості людей асоціюються безкінечні проблеми: у когось його не було, в когось він був не дуже, а в когось — взагалі капець; комусь пощастило — і тато у них був те, що треба, але таких мало. 

А якщо копнути глибше (тобто, проаналізувати, чиї тати не прото були турботливими  і  уважними, плюс достойно забезпечували родину, плюс любили свою дружину) — а ще й займались вихованням своїм дітей не як бог пошле, а вдумливо і акуратно. І зуміли передати синами гідні поведінкові моделі чоловіків, а донькам — впевненість у своїй силі, як жінки… То взагалі все плачевно.

«Та що ти починаєш, ще й у такий день!» — скажете мені ви, — «Та хто взагалі ідеальний?!» І будете праві — точно, ніхто, і дійсно, що це я зі своїми дитячими комплексами і образами тут… Але про поганих татів треба говорити. Так само, як про поганих мам — і про поганих людей в цілому. Бо там де розмови — там і зміни, а останні потрібні всім.

Цікаво, що популярний зараз, трохи іронічний образ «bad mama» народився у кривавих муках жіночого мамського перфекціонізму. А от «bad daddy» ніколи ні з чого не еволюціонував. «Поганим татом» бути взагалі-то нормасік. І його ніхто поганим навіть не назве [ну бо у всьому, як відомо, винна жінка, яка такого собі сама вибрала, і не виховувала чоловіка, і сама йому дозволяє весь цей пофігізм, і так далі, і бла-бла. Але ж насправді все не так]

На жаль (чи на щастя — бо все можна змінити) — чоловік-інфантил лікується, правда, таки батогом, а не пряником. Інколи не лікується, але тоді гляньте цьому в очі, і сама собі зізнайтеся, на що  підписались.

Поганий тато — це не той, хто покинув дітей. Поганий тато — це не той, що не забезпечує сім’ю.  Не той, хто бухає, лупить маму і дітей, тиранічно пресує, психологічно давить чи там щось ще із розділу «Батьківство: Жахи». Все це — про жахливого тата. Це — точка екстремуму, і на татівській системі координат вже не 0, а суцільні капітальний мінус. Як так сталось, чому, хто допустив і що з цим робити — я не знаю, так само, як не знаю, що робити зі всілякими іншими жахливими явищами в цілому. 

Я хочу схаменути всіх (і себе теж): ДІВЧАТА! І хлопці. Погані тати — це також зло, з яким слід боротись (і найперше, самим же татам). І на відміну від «поганих мам» (які, в сучасному контексті, просто не фанатіють і не божеволіють у цьому фанатизмі від мама-статусу) — «поганий тато» є таким без жодних підтекстів та іроній 😒

Поганий тато — це  той, хто дупля не ріже, в якому класі його діти, у що вони люблять гратись, що люблять їсти і звідки беруть ці свої машинки-одежинки-портфелі. Той, хто замість гуляти з дитиною, квасить пиво в гаражі. Той, хто залишається з малюком раз на рік і всерйоз вважає це геройством. Той, хто кричить з іншої кімнати: «Вєрааа, він плаче, що робити?!», і той, який сидить за столом у гостях, поки жінка аніматорить їх спільну дитину, як тільки може, фул тайм, нон-стоп, а що таке, «це ж мама».

Поганим татом бути легко! Варто просто залишатись собою :) Собою-підлітком, зі своїми інтересами, які важливіші за все інше. І що в цій ситуації круто — поганим татом так же легко ПЕРЕСТАТИ БУТИ.  І дуже просто стати ГАРНИМ батьком — так просто, що ви навіть не повірите. Може, це не про «героїзм», і не про партнерські пологи, і не про «вночі до дитини встає ВІН» — і взагалі, ні про що конкретне, вирване з контексту, одноразове чи єдине. Це — про все в комплексі. 

Якщо ви одного разу в гостях хлестали коньяк, а ваша жінка бігала за малими сама… Чи якщо ви якось вночі перебрались спати у вітальню, бо не витримали кольок малюка. Чи нагодували якоюсь алергічною хіматурою. Чи зробили ще якусь із тисяч помилок :)  Це ще не значить, що на вашій татівській кар’єрі поставлений жирний хрест. Може, ви так домовились? Може,  того разу «була черга жінки». Може, ви саме отак розподілили свої обов’язки. І це все супер!

Головне тут — «домовились». Врахували. Поділились. Головне, що ви не «допомогли» мамі своїй дітей — а таки залишились її повноцінним партнером, і у вихованні дітей теж. Ви разом — і діти це відчувають. І не сприймають вас, як незрозумілий додаток до мами, що час від часу класно підкидає під саму стелю, «вчить бути пацаном» раз на рік і дозволяє їсти чіпси, поки мама не бачить (але ж по всіх серйозних питаннях до цього чувака ти не підійдеш, правда?). І не вважають, що «насправді мама рулить» — і вам же потім не доведеться психувати через власну незначимість у житті власних дітей. І не плакатиметесь потім друзям, що я «хіба що банкомат для них для всіх». Ну то треба було бути не лише банкоматом :) І таки бути значимим. Таки БУТИ.

Молоді сім’ї, сучасні, щасливі, не зіпсовані совком і «лихими 90-ми» все частіше повертаються до цих природних, нормальних сімейних моделей. Я бачу це щодня — на вулицях все більше татів з візочками, на майданчиках тусять не одні мами з бабусями, і в дитячих відділах тати впевнено беруть потрібні памперси без зйомок полиць на вайбер :) І я навіть не хочу писати тут, що це круто — бо це не круто, це нормально, це  — так і має бути.

Має бути діалог у сім’ї, крім любові чи пристрасті, має бути дружба між татом і мамою: щоб всі питання вирішувались разом, а не «бо я сказав» чи «бо я сказала». Має бути розуміння, що сім’я (і діти) — це, чьортпабєрі! — спільний проект! Де всі мають хай не тотожні, але одинакові по важливості ролі! І де не «мама і діти + тато», а «мама + тато і діти». Де тато — одружуючись з мамою — розуміє, що друзі стають на другий план (в жінок чомусь це спрацьовує автоматичніше). І якщо стає батьком — то «скоренько допоможу їй з малими, хай відстане, а потім футбо-о-ол» не має права на існування. Це твої малі. І вони важливіші за всі футболи світу :) 

Одним словом, дорогі наші тати! Ми не просимо вас бути ідеальними — ми, мами, і самі не ідеальні. Ми просимо вас бути ТАТАМИ — брати участь у всьому, що стосується ваших дітей. І навіть якщо у вас якось… не виходить любити ваших дітей відразу, сходу… Бо, давайте будемо чесними, навіть у жінок не у всіх материнський інстинкт спрацьовує на повну, то що вже казати про чоловіків? А ще й тих, які поколіннями не бачили гідних прикладів? Так от… любов до дітей — це не погода, то вона є, то її нема; любов — це робота :) Виконуєте — і з’являються результати.

Любіть своїх діток — і кожна спільна прогулянка, кожна тарілка власноруч звареної кашки, кожна разом прочитана казка на сон, навчить вас тої простої (і непростої водночас) любові. Подарує її вам! І ви будете значно щасливіші — бо потім, коли вам буде за шістдесят, побачите: найкрутішим мужиком буде той, з ким найбільше тусятьйого дорослі діти ;)))

З Днем Тата, теперішні і майбутні Хороші Татки! Будьте щасливими :) 


comments powered by HyperComments