“Чи змінилося щось у моєму житті з народженням дитини? Та взагалі нічого, все як було, так і є. Все те саме…”

Чули колись таке? І я не чула. Народження дитини – це надто значна і наріжна подія, щоб не перевенути батьківський світ догори ногами. І не має значення, у 20 ви народили, чи у 35, планованою була дитина чи “кіндер-сюрпризом”, готувалися до її приходу чи поклалися чисто на долю і везіння 🙂

Дитина змінює все. Це правда! Але давайте будемо чесними – в більшості випадків не сама дитина “змінює все”, а ми, батьки (а особливо цим грішать матусі) “змінюємо все”, не дуже гуманно перекладаючи на маленьку беззахисну людинку відповідальність за всі ці зміни. Але насправді, у всіх малюків – індульгенція невинності і залік з правильності автоматом. Діти не винні ні в чому – і у тому, що з’явилися на світ, тим більше. І також правда, що самі по собі вони вимагають у нас не так уже й багато: базові потреби (їжа, сон, захист) і любов (а з нею увага, тепло і прийняття) (яка – слава всевишньому – дається нам, мамам, природно і гормонально – в більшості випадків).

І це вже ми, самі, дорослі люди, які мають бути вічно в пошуках істини і прекрасного (а не додаткового геморою), це ми самі вигадали щось неймовірне про нашу роль у житті наших дітей. Це ми вигадали таку річ, як “віддати всю себе дітям”. Господи. Та дітям це ніколи в житті не було (і не буде) потрібно, давайте краще не заважати їм жити своєю соціальною, кар’єрною чи особистісною нереалізованістю.

Треба перестати душити дітей собою, перестати бути мамою, яка сама себе (!) робить жертвою власного материнства, і чомусь хоче за це віддяку (і завжди її отримує! хай навіть у формі “які ж вони невдячні”). Який жорстокий спосіб відчувати себе Правим з Великої Букви!

Так, саме звідси ростуть всі оці “ноги” – від бажання, щоб хтось був тобі щось винен; щоб хтось знав, що ти Права-Правий (а він – ні); щоб довести самому собі, що ти “зробила все, що могла”. А чому, хай йому чорт, не можна бути просто щасливою?! І не робити зі свого мамства подвиг?! Материнство – воно й так передбачає ряд незручностей (м’яко кажучи) – давайте ще не створювати їх додатково 🙂

Я проти того, щоб через дітей повністю перебудовувати своє доросле життя (маю на увазі – комфортне і за роки вже “таке, що втряслось”, а якщо ні, то ви мали про це подбати ще до народження дитини). В ідеалі – діти мають плавно влитись у ваше улюблене і класне життя 🙂 А не перетворити якесь жахливе у кльове, чи навпаки, кльове  – у жахливе.

По мінімуму невиправданих жертв заради дітей, дорогі батьки! Ні одній дитині ще не було приємно дізнатися, що заради їх (інколи ілюзорних) благ батьки не доїдали, не досипали, а в особливо складних випадках, гризли до крові губи і плакли ночами в подушки 🙂 Дітям потрібні щасливі батьки – і задовлені собою і життям. Давайте забезпечимо їм нормальне дитинство – без драм і заламувань рук, без ідеально випрасуваних шкарпеток і бездоганно збалансованого харчування, але зі сміхом, веселощами, гарним настроєм! Зі всім тим, що вони колись згадають – з вдячністю, справжньою, а не “вибитою” складними конструкціями з комплексів вини і вічної депресії?

Я от любитель часом поробити щось непотрібне і “через силу” – наприклад, взятися за генеральне прибирання, і цілий день замість ігор з Вікою, злісно махати шваброю і верещати “не чіпай пилосос!”. Та це жах якийсь – кому потрібна вся ця чистота? Як це виглядає зі сторони дитини? Хіба колись вона подумає: “Моя мама – богиня прибирання, ммм, як мені пощастило!”?

Так само – все, що ми робимо не ДЛЯ дітей, а ДЛЯ себе (для того, аби відповідати власному уявленню про гарну маму) – алло, на секунду! Досить – ви просто – по зеландівськи – розхитуєте маятник, який жере вашу енергію. 

Дозвольте побути собі звичайною – лінивою, неідеальною, може, навіть трохи поганою мамою. Зате – розслабленою і позитивною людиною 🙂 Ваші дітки це оцінять! Бо це – єдине, що вони можуть оцінити 🙂 Свої емоції поруч з вами!

Любіть себе! Розслабтеся! Ви – супер! 

… ну і ще фоловте Сонячного Зайчика на Фейсбуці https://www.facebook.com/sunnybunnysblog/

comments powered by HyperComments