Відібрала згризену зарядку до телефона.  Ридає. Дала іграшкове піаніно. Кинув ним по мені. Приклала ложку, але, мабуть, синяк таки буде. Не переймаюся цим абсолютно – з огляду на те, що останні п’ять років я постійно схожа на панду, конкретно цей синець під оком ніхто не помітить.

Поки тримала ложку, приніс мені 30-сантиметровий шматок шпалер і дві жмені покришеного гіпсокартону. Я вважаю, це перемога: раніше він його їв, тепер віддає мені.

Викинула рештки ремонту, дала кубики. Забрала кубики, бо дуже влучно кидається. Легкі, не боляче, але неприємно.

Дістав з-під дивана носок. Пару до нього я недавно викинула – думала, під час прання цей пропав назавжди. Хай-но я доберуся і викину решту таких «адіноких» шкарпеток. Колись доберуся.

Згриз носка. Відібрала і викинула. Ридає. Попідкидала, поносила, дала поцілувати дзеркало. Погралися в доганялки. Посадила. Ридає. Хотіла взяти на руки, руки проти. Дала силіконовий чохол до телефона.

Згриз чохол. Відібрала. Не ридає!!! Дивиться з-під лоба, каже «Гав!». Слава Богу!

Ридає. Згадав про чохла. Пішов цілувати себе в дзеркалі. Відкрив шафу, вигріб усе з полиці. Заліз. Уррра! Піду включу чайника.

Приніс на кухню роутера. Відібрала, увімкнула, переналаштувала. Ридає весь час, але вигрібає усе з другої полиці шафи. Заліз на полицю, закрив двері. Каже «Ку-ку!». Уррра! Піду ще раз включу чайника, кави хочеться.

Ридає. Не може вилізти з полиці. Дістала, поносила, поцілувала, попідкидала. Подивилися у вікно на сніг. Обірвав тюль, півкарниза і рештки вазона. Регоче!

Ношу на руках, боюся ставити на підлогу. Третій раз включила чайника. Поки включала, дістав (сидячи на руках!) склянку з водою. Розлив, розбив. Помила підлогу на кухні. Сидить на прив’язі у стільці для годування. Сміється.

Насипала в кружку кави. Залила напівтеплою водою з чайника. Зараз дам рвати газету, гризти чохла від телефона і питиму каву.

Побачила, чого сміявся. Переодягла, витерла залишки кави і кружки. Добре, що була холодна.

Випила чотири таблетки валер’янки. Не кава, але хоч щось. Відібрала зарядку від телефона. Як він її дістав? Сміється. Каже «Гав!». Якби був собака, подумала б, що у них змова.

Знесла з четвертого поверху візочка, поставила в тамбурі. Підемо гуляти. Вдягла, сама вдяглася. Знесла, посадила у візочок. Не змогла відкрити двері – замело снігом. Пішли додому. Регоче. З мене? З погоди?

Вклала спати. Зробила каву. Зварила суп. Розвісила прання. Поскладала одяг. Написала список продуктів. Скоро підемо забирати старшого з садочка.

Встало моє сонечко! Хлопчику мій, я так скучила! Каву так і не випила)

comments powered by HyperComments